"Кремль намагається не відставати від президента США, який не має уявлення, куди рухається". ЗМІ про "українські" дії адміністрації Трампа

Військові дії Ізраїлю і США в Ірані, інформація про які займає зараз головні сторінки всіх провідних західних медіа, можуть мати неприємні для України побічні наслідки. Йдеться цього разу навіть не про переключення уваги американського президента, який минулого тижня залишив саміт G7, не зустрівшись із президентом України, який розраховував на зустріч.

Йдеться про ймовірність зростання цін на нафту: приємний сюрприз для Росії, у якої якраз почав пересихати бюджет через їхнє падіння. Ціни на нафту виростуть на понад 100 доларів за барель, якщо заради помсти США за удари по його атомній інфраструктурі Іран перекриє Ормузьку протоку, яка є найважливішим у світі шляхом для нафтової торгівлі, написали у The Times.

“Арабське нафтове ембарго 1973-74 років призвело до приблизно чотирикратного зростання цін, з близько 3 до майже 12 доларів за барель, а іранська революція 1979 року та подальша ірано-іракська війна, які призвели до скорочення видобутку в обох країнах, спричинили більш ніж двократне зростання цін на нафту: з 14 доларів у 1978 році до 35 доларів у 1981 році”, – нагадали у британському виданні.

У The Times припустили, втім, що Іран не наважиться на такий крок, бо Ормузька протока надзвичайно важлива також для китайської торгівлі, у той час як Китай є союзником Ірану.

Наскільки це серйозна загроза, якщо вона таки справдиться, проілюстрував кореспондент The Atlantic, який звернув увагу, що “для Росії важливий продаж нафти. А в місяці, що передували поновленню конфлікту між Ізраїлем та Іраном, ціни на нафту впали на 20 відсотків, значною мірою через глобальну тарифну війну адміністрації Трампа. Це змусило Москву переглянути федеральний бюджет на 2025-2026 роки, потроїти очікуваний дефіцит бюджету цього року з 0,5 до 1,7 відсотка ВВП і, як наслідок, використати свої фінансові резерви в розмірі 5,51 мільярда доларів, або близько десятої частини своїх ліквідних активів, для збалансування бюджету. Це також коштувало Росії 39 млрд доларів очікуваних доходів від вуглеводню – більше, ніж могли б компенсувати запропоновані угоди зі США. Іншими словами, не вводячи жодних нових санкцій, Трамп значно посилив фінансовий тиск на Кремль просто завдяки своїй безладній економічній політиці”.

Текст у The Atlantic цікавий навіть в умовах такого розвитку подій, коли дії США в Ірані таки сприятимуть наповненню російського бюджету. Він про те, як російський диктатор Владімір Путін несе втрати від зміни ставлення до Росії у Вашингтоні. Навіть якщо не погоджуватися з автором, можна оцінити його почуття гумору.

Так, на думку кореспондента The Atlantic, “незалежно від намірів, Вашингтон позбавив Кремль його дороговказної зірки: протистояння зі Сполученими Штатами. Після років регулярних погроз втопити східне узбережжя, Москва більше не може дозволити собі розкіш називати Америку своїм ворогом №1. Завдяки Трампу Кремль тепер змушений зображувати Вашингтон як раціонального партнера по переговорах, навіть попри те, що американські ракети продовжують поливати російські війська. Титул цивілізаційного ворога Росії перейшов до Європейського Союзу. Російська пропагандистська машина має певну гнучкість, але бути втягнутим в екзистенційну боротьбу з Нідерландами набагато менш вигідно для імперського мислення, ніж протистояти провідній світовій супердержаві”.

“Зміна курсу є проблемою не тільки для путінських медіа, – йдеться далі в тексті. – Сам російський лідер змушений імпровізувати. Протягом років Путін стверджував, що прямі переговори з Україною неможливі, оскільки уряд президента Володимира Зеленського є нелегітимним і, що ще важливіше, Україна не є справжньою країною, а лише маріонеткою американського імперського проекту. Він представляв війну як конфлікт, який можуть вирішити лише Росія і США у межах угоди між великими державами в стилі Ялти, бажано в самій окупованій Ялті. І тут з’явився Трамп, який неодноразово відсував Україну та ЄС на другий план, щоб поговорити з Путіним віч-на-віч. Путін, здавалося, от-от отримає те, чого хотів. Але потім все змінилося, як це зазвичай буває з Трампом: до травня Путін вже не ділив Європу з Трампом — він змагався із Зеленським, щоб переконати Білий дім, що інша сторона вийшла з-під контролю”.

“Протягом перших трьох років тотальної війни Росії в Україні США та ЄС демонстрували єдиний фронт проти Росії, який, можливо, парадоксально, був для Кремля цілком прийнятним з точки зору як пропаганди, так і стратегічного позиціонування. Трамп зруйнував цю єдність, і тепер Кремль опинився у незручному становищі, незважаючи на свою тріумфальну риторику та максималістські вимоги: він намагається не відставати від американського президента, який не має уявлення, куди він рухається”, – підсумували в американському виданні.

Про заплутаність нового американського зовнішньополітичного курсу, якщо про такий можна говорити, написали також у The New York Times. Там звернули увагу, що після скорочення кількості програм USAID у перші тижні президентства Дональда Трампа у понад 12 разів, а їхнього фінансування – у більше ніж двічі, деякі програми і, відповідно, витрати почали збільшувати. Відбувалося це під впливом різних зацікавлених сторін, які зверталися у Білий дім з проханнями і аргументами на користь поновлення тієї чи іншої програми.

Серед даних, які зібрали і проаналізували журналісти, виділяється український показник: програми в Україні, згідно з даними NYT, збереглися на 91 відсоток. Як видно по опублікованій виданням мапі, це світовий рекорд. У тексті NYT, втім, зазначено, що скорочення, зрештою, відбулися за рахунок закриття найдрібніших програм. Таким чином, імовірно, фінансування не повернули українським медіа і громадським організаціям.

Публічно, тим не менш, високопосадовці з адміністрації Дональда Трампа продовжують демонструвати радше прохолодне ставлення до України. Висвітлюючи підсумки саміту G7, The New York Times наголосили, що “у той час, як Росія здійснювала найжорстокіший за майже рік напад на столицю України, президент Володимир Зеленський у вівторок рано вранці прибув до Канадських Скелястих гір, сподіваючись зустрітися з президентом Трампом і заручитися більшою підтримкою України з боку Групи 7 промислово розвинених країн. Натомість Трамп достроково залишив саміт світових лідерів, скасував зустріч із Зеленським, висловив жаль з приводу відсутності Росії на зустрічі і відхилив ідею ухвалити спільну заяву на підтримку України. Єдина коротка згадка про Україну в підсумках переговорів, опублікованих господарем саміту, прем'єр-міністром Канади Марком Карні, підтримала миротворчі зусилля Трампа і не містила прямої критики Росії, хоча й зазначала, що лідери будуть шукати шляхи посилення тиску на Москву”.

“На саміті Україна отримала від Канади пакет військової допомоги на суму 1,7 млрд доларів США, але більше нічого, – додали в американському виданні. – Зеленський скасував прес-конференцію, заплановану на вечір вівторка. Прес-секретар Зеленського не відповів на запити про коментарі”.

Нарешті, вартий уваги, але дещо дивний через свою заплутаність текст опублікувало американське видання Politico. “На тлі запеклих політичних баталій, що охопили Вашингтон через Україну, є один рідкісний пункт, стосовно якого обидві партії досягли консенсусу: всі мають досить Андрія Єрмака, глави адміністрації президента України Володимира Зеленського, – починався він. – За словами десяти людей, обізнаних із його діяльністю, Єрмак, друга найвпливовіша людина в Україні, є особливо прикрим співрозмовником для адміністрації Трампа”.

Як зазначили у Politico, “з моменту повномасштабного вторгнення Росії в Україну у 2022 році Єрмак регулярно відвідує Вашингтон і виступає посередником президента України. Однак багато хто у Вашингтоні вважає Єрмака необізнаним у політиці США, різким і надмірно вимогливим до американських посадовців, а також загалом нездатним орієнтуватися у внутрішніх процесах вашингтонського істеблішменту на Капітолійському пагорбі. Деякі також побоюються, що він неточно доносить позицію США до керівництва в Україні”.

“Під час незапланованої поїздки до Вашингтона на початку червня Єрмак намагався домогтися зустрічей з високопосадовцями адміністрації Трампа, повідомили п'ятеро людей, обізнаних із візитом, деякі з яких мали пряму інформацію про проблеми з графіком, – говорилося далі в тексті. – Помічник Зеленського прибув без чіткого плану, і відгуки тих, з ким він все-таки зустрівся, були такими: “Ми не знаємо, чому він тут”, – сказав один з обізнаних із візитом”.

“За словами цього джерела, зустріч Єрмака з держсекретарем Марко Рубіо було скасовано в останній момент. Однак, за їхніми словами, Єрмак все-таки стикнувся з Рубіо, який також виконує обов'язки радника з національної безпеки, у Білому домі. Український посадовець опублікував фотографію зустрічі в X, зазначивши, що вони обговорили ситуацію на полі бою та нагальну потребу України в протиповітряній обороні. Одна людина, обізнана з візитом, повідомила, що глава адміністрації Трампа Сьюзі Вайлз змусила Єрмака чекати в Білому домі, а потім скасувала зустріч, а офіс віцепрезидента Джей Ді Венса так і не відповів на запит про зустріч”.

Попри непопулярність Єрмака в тому числі в Україні, українці були би радше солідарні з тим, чим дорікають голові Офісу президента Зеленського анонімні співрозмовники Politico. Так, їх нібито обурило наполягання Єрмака на гарантіях безпеки для України від США в обмін на підписання угоди, яка дає Штатам доступ до українських родовищ рідкісноземельних металів. Йшлося також про обурення твердженнями Єрмака у приватних розмовах про те, що деякі посадовці в адміністрації Трампа, як-то спеціальний представник у Росії Стів Віткофф, є російськими агентами. “Людина, обізнана з позицією адміністрації, описала поведінку Єрмака як ніби він діє так, ніби Україна є “центром світу”, додавши, що “це вже вплинуло на відносини””, – написали також у Politico.

Висновок американського видання? “Поведінка Єрмака може лише підбадьорити голоси в Республіканській партії та союзників Трампа, які прагнуть припинення підтримки України з боку США, стверджує друга людина, обізнана з візитом. “Усі люди тут, які хочуть відійти і залишити Україну, в захваті від приїзду Єрмака”, – сказала ця людина”.

Огляд підготувала Софія Петровська, “ОстроВ”